Андрушівка Інфо

Інформаційний сайт про м.Андрушівка (Житомирська область)

Archive for the month “Квітень, 2010”

Сподіваюсь на плідну співпрацю (з виступу голови райдержадміністрації Б. В. Мазура)

Новопризначений голова районної державної адміністрації подякував за високе довір’я Президенту України Віктору Федоровичу Януковичу, голові облдержадміністрації Рижуку Сергію Миколайовичу, першому заступнику голови облдержадміністрації Олещенку Миколі Миколайовичу. Свій виступ Борис Валентинович почав з того, що, йдучи на посаду голови райдержадміністрації, усвідомлює, що це надто відповідальна робота, а йому, як корінному андрушівчанину, не байдуже, як буде жити наш район, в якому напрямку йтиме його розвиток. Наголосив, що буде тісно співпрацювати з громадою району, депутатським корпусом, із усіма, хто вболіває за долю нашого краю. При цьому вимагатиме від керівників організацій, підприємств, установ, сільськогосподарських товаровиробників, приватних підприємців відповідального ставлення за доручену ділянку роботи, бо від їх уміння організувати справу на місцях залежать результати нашої спільної праці. А проблем, невирішених питань у нас є чимало, наголосив Б. В. Мазур. Якщо говорити про виробничу сферу, то першочерговим завданням є відновлення роботи Андрушівських цукрового та спиртового заводів. На повну потужність має запрацювати і ТОВ “Андрушівський маслосирзавод” за умови тісної кооперації виробника та переробника. Маємо сприяти розвитку малих підприємств. Наш район – сільськогосподарський, підкреслив виступаючий, а тому серед першочергових завдань є відновлення бурякоцукрової галузі, розвиток молочного та м’ясного скотарства. Ми будемо всіляко підтримувати і допомагати, так би мовити, своїм рідним господарствам, які обробляють землю, займаються тваринництвом, забезпечують людей роботою. Впровадження енергозберігаючих технологій, вирощування економічно вигідних культур, розвиток усіх форм господарювання на землі, підвищення ефективності галузі – це наше завдання, на виконання якого ми повинні організовувати і націлювати людей. Також ми маємо зацікавлювати інвесторів вкладати кошти в аграрний сектор району. Це має бути пріоритетом у роботі управління агропромислового розвитку, відмітив голова райдержадміністрації. Важливим напрямком роботи є розвиток соціальної сфери, турбота про людей. Ми повинні знати про все, що їх хвилює, вчасно надавати необхідну соціальну допомогу. В першу чергу – не допустити боргів по заробітній платі, оперативно реагувати на звернення громадян. Якщо говорити про освіту, то ми повинні успішно завершити навчальний рік та провести оздоровчу кампанію. Зокрема, забезпечити роботу ДОЗ «Чайка». Необхідно також завершити реставраційні роботи в Андрушівській ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 та капітальний ремонт даху у Глинівецькій загальноосвітній школі. Найближчим часом маємо провести ремонт терапевтичного відділення ЦРЛ, кочегарки. Не менш важливим є збереження існуючої мережі клубних установ та утримання їх приміщень в належному стані. На часі – капітальний ремонт приміщення районного кінотеатру. Серйозної уваги потребує розвиток фізичної культури і спорту. Цій галузі приділялося дуже мало уваги. На постійному контролі буде питання утримання в належному стані доріг в усіх населених пунктах, а також газифікації ряду населених пунктів. Слід негайно завершити роботи з благоустрою міста, селища та сіл району, облаштувати освітлення їх вулиць, наголосив Б. В. Мазур. А щоб впоратися з усіма цими завданнями, повинні бути на рівні виконавча та трудова дисципліна. Щоб це стало для всіх нормою, будуть застосовуватися різні методи впливу. Правоохоронні органи повинні зробити все, що стосується дотримання законності і правопорядку в районі. – Хотів би сказати і про роль в усіх цих аспектах нашої діяльності управлінь, відділів райдержадміністрації та районних служб. Ми повинні працювати для людей, розуміти їх проблеми й допомагати їх оперативно усувати, а не створювати штучні перешкоди в ході їх вирішення. Якщо будуть виявлені такі факти, то застосовуватимуться суворі заходи впливу,- наголосив голова райдержадміністрації. Напередодні 65-ої річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні вшануємо кожного ветерана, а День Перемоги проведемо на високому рівні.
На завершення Б. В. Мазур висловив сподівання на тісну співпрацю з усіма жителями району.

Advertisements

Квітень спортивний

В рамках V обласних літніх спортивних ігор молоді відбулися такі змагання: 8-10 квітня в м. Новоград-Волинський – з вільної боротьби, де наша команда посіла сьоме місце; 16 -17 квітня в м. Коростишів – зональні з волейболу, на яких команда нашого району посіла третє місце. 17 квітня в розіграші кубка Житомирської області з футболу на приз газети “Житомирщина” футбольна команда району в рамках 1/16 фіналу зустрічалася в смт. Ружин з місцевою командою. Матч закінчився з рахунком 2:1, наша команда вибула з подальшої боротьби. 17 та 23 квітня в рамках районної спартакіади школярів в спортивному залі міської школи № 1 відбулися змагання з волейболу серед юнаків та дівчат. Серед команд дівчат перше місце вибороли волейболістки із Старої Котельні, друге – із Зарубинець, третє місце посіла команда Андрушівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 1. Серед команд юнаків перше місце дісталося команді з Новоівницького, друге – з міської гімназії, третє місце виборола команда з Гальчина. 24 квітня в смт. Ружин відбувся зональний турнір футбольного фестивалю “Даруймо радість дітям”, в якому брали участь команди різних вікових груп з Андрушівського, Попільнянського та Ружинського районів. Дві команди нашого району вийшли переможцями і 15-16 травня братимуть участь в обласних фінальних змаганнях.

Юрій Олексюк,
начальник відділу у справах сім’ї, молоді та спорту райдержадміністрації
Новини Андрушівщини

Незабутній біль

В ніч з 25-го на 26-е квітня 1986-го року стався вибух 4-го реактора на Чорнобильській атомній електростанції. Це – найстрашніша техногенна катастрофа за всю історію людства. Але атомна станція після аварії продовжувала працювати ще 14 років і була офіційно виведена з експлуатації тільки в 2000-ому. На жаль, вона й зараз небезпечна для всієї Європи. Але радіоактивний порох – не єдина загроза. На станції досі знаходиться понад двадцять п’ять тисяч касет з відпрацьованим ядерним паливом.
Вчені-оптимісти стверджують – остаточне рішення проблеми Чорнобиля можливе не раніше 2064-го року.
Минулого понеділка біля пожежної частини нашого міста зібралися представники трудових колективів райцентру, учні міської школи № 1 та гімназії, щоб вшанувати подвиг ліквідаторів аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці митрофорний о. Миколай Климчук освятив пам’ятний знак героям Чорнобиля, який з власної ініціативи і за власні кошти виготовив приватний підприємець, меценат Гринишин Євгеній Ярославович. Як вічний біль і вічна пам’ять звучать слова, написані на пам’ятному знакові: “Чернобыльская катастрофа – это испытание, данное Господом, чтобы предостеречь человека от более страшных ошибок. Человек по незнанию, беспечности и жадности может стать опасным для всей живой земли. Но Бог дал это испытание тем, кто был в состоянии с ним справиться. Чернобыльцы-спасатели заслужили высшую награду, возможную на земле – быть приравненными к Божьей рати”. За людяність і шану до земляків – ліквідаторів аварії на ЧАЕС, патріотизм, почуття відповідальності і обов’язку, високий гуманізм висловлюємо родині Гринишиних щиру вдячність від усіх жителів району. Перед присутніми виступив начальник районного відділу МНС України в Житомирській області Кобилинський М. В., учні гімназії, які говорили про героїчну працю ліквідаторів-земляків. Присутні вшанували хвилиною мовчання пам’ять померлих учасників ліквідації аварії на ЧАЕС. А потім від вдячних земляків до пам’ятного знака були покладені вінки, корзини та букети живих квітів.

Марія Олексюк
Новини Андрушівщини

Інформація голови Андрушівської районної державної адміністрації К.І. Курсон

Промисловими підприємствами району за 2009 рік вироблено продукції в порівняльних цінах на суму 314,3 млн. грн., що на 1% більше до минулого року. В основному позитивну динаміку у промисловості забезпечує ТОВ „Андрушівський маслосирзавод”, частка якого складає 66%, а приріст виробленої продукції у порівняльних цінах склав 10 % до 2008 р. З початку року промисловими підприємствами району освоєно 10,1 млн. грн. власних коштів на придбання нового обладнання, реконструкцію виробництва. За результатами господарської діяльності промисловими підприємствами району у 2009 році отримано 3,3 млн. грн. прибутку. Сільгосппідприємствами району вироблено майже 98,9 тис. тонн зерна, що на 20,4 тис. тонн більше минулорічного. Збільшено виробництво пшениці, ячменю, жита, проса, соняшника, картоплі. Під урожай 2010 року сільгосппідприємствами району посіяно 9,1 тис. га озимих зернових, 3,3 тис. га озимого ріпаку та проведено зяблевий обробіток ґрунту на площі 23,3 тис. га. Сільськогосподарським підприємствам вдалося забезпечити виконання запланованого виробництва тваринницької продукції. Вироблено 35379 цнт. молока, що на 20% більше, ніж в минулому році. Нарощено поголів’я великої рогатої худоби з початку року на 788 голів. Вироблено 13,6 млн. штук курячих яєць. Сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності вироблено валової продукції на суму 90,4 млн. грн. або на 0,6 млн. грн. більше, ніж у 2008 році. В галузі рослинництва вироблено валової продукції на суму 79,2 млн. грн., що на 0,7 млн. грн. більше, ніж за 2008 рік. У галузі тваринництва виробництво валової продукції становить 11,2 млн. грн. З метою державної підтримки сільгосптоваровиробників господарства району отримали 1529,8 тис. грн. бюджетних коштів, з яких: – дотація за ВРХ становить 213,3 тис. грн.; – за приріст та наявне поголів’я вівцематок – 3,0 тис. грн.; – за приріст корів молочного напрямку та закупівлю племінних нетелів молочного напрямку – 1232,6 тис. грн.; – компенсація відсоткової ставки за кредити – 80,9 тис. грн. Проводяться розрахунки по орендній платі за землю та майно. За 2009 рік виплачено 10,8 млн. грн. орендної плати або 85% від нарахованої. Доходи від перевезень пасажирів за 2009 рік по ВАТ „Андрушівське АТП-11838” склали 2,9 млн. грн., що на 225,3 тис. грн. більше до минулого року. Перевезено 1158,8 тис. чол. пасажирів. Філією „Андрушівський райавтодор” за 2009 рік виконано будівельних робіт на суму 2719,7 тис. грн., що на 166,3 тис. грн. або на 6,5% більше минулого року. Було освоєно 589,8 тис. грн., виділених рішенням обласної ради на ремонт автомобільних доріг комунальної власності. За рахунок коштів Проекту ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду», місцевих бюджетів та коштів громад в п’яти населених пунктах виконано: – вуличне освітлення с. Котівка; – поточний ремонт водогінної мережі по вулицях смт. Червоне (завершується); – побудовано водогін по вул. Корольова в с. Гальчин; – ремонт Любимівської загальноосвітньої школи; – ремонт ФАПу в с. Зарубинці. Вартість мікропроектів складає 400 тис. грн. (на співфінансування даних проектів з районного та сільських бюджетів виділено кошти в сумі 200 тис. грн.). Комунальним підприємством Новоівницької сільської ради «Пролісок» проведено ремонт м’якої покрівлі багатоповерхового житлового будинку № 8 коштом підприємства та жителів будинку. Виконано роботи з проектування будівництва очисних споруд каналізації повної біологічної очистки в м. Андрушівка за рахунок коштів обласного фонду охорони навколишнього природного середовища та бюджетів міста і району, отримано позитивний висновок комплексної експертизи. За рахунок коштів міського бюджету продовжуються роботи по будівництву водогінної мережі в мікрорайоні «Гардишівка». В 2009 р. на ці цілі використано 621,8 тис. грн. За 2009 рік в районі забезпечено надходження податків і зборів до Зведеного бюджету в сумі 29388,8 тис. грн. при плановому завданні 29344,0 тис. грн., що становить 102%, або на 44,8 тис. грн. більше запланованого. До Державного бюджету забезпечено надходжень 7963,3 тис. грн., що становить 79% розрахункової бази, при доведеному завданні 10103,0 тис. грн. До місцевого бюджету за 2009 рік надійшло 21425,5 тис. грн. при розрахунковій базі 19241,8 тис. грн., або 111% доведеного завдання та на 7% більше минулого року. Планові показники надходження доходів загального фонду сільські ради виконали на 125,1%. Районний бюджет виконано на 118,7%, бюджет міста виконано на 96,6%, селищний бюджет на 113,6%. Станом на 01.01.2010 р. заборгованість до Зведеного бюджету складає 5245,9 тис. грн. Протягом 2009 року в економіку району надійло 22,5 млн. грн. капітальних інвестицій, в тому числі в основний капітал майже 20,0 млн. грн., що складає 48,3% до 2008 року. Вкладено 1,1 млн. дол. США прямих іноземних інвестицій, що на рівні минулого року. Підприємствами району експортовано товарів за січень-листопад на суму 316,2 тис. дол. США., що на 10% більше до відповідного періоду минулого року. За 2009 р. середньомісячна номінальна заробітна плата одного штатного працівника по району становила 1279 грн., що на 8,5% більше, ніж у 2008 році. Станом на 01.01.2010 р. на обліку в Андрушівському центрі зайнятості перебуває 748 чол. Протягом 2009 року звернулись за пошуком роботи 1360 чол. З початку року працевлаштовано 727 чол. Виплачена допомога по безробіттю громадянам, які зареєстровані в центрі зайнятості, в сумі 6,2 млн. грн. Пройшли професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації 251 безробітний. В Єдиний автоматизований реєстр пільговиків внесено 11998 жителів району, які мають право на пільги. За 2009 рік профінансовано та відшкодовано витрат по пільгах в сумі 2691,1 тис. грн. Протягом 2009 року 1033 сім’ям призначено субсидію на житлово-комунальні послуги та 675 сім’ям на тверде паливо та скраплений газ. За 2009 рік нараховано різних видів допомог на суму 16018,7 тис. грн., з якої профінансовано та виплачено 16016,4 тис. грн. Територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян на даний час обслуговує 560 чоловік. Соціальне обслуговування вдома здійснюється 44 соціальними робітниками в усіх населених пунктах району. При сільських радах працюють 27 міні-центрів соціального захисту громадян. Протягом року вони прийняли 2274 чоловік з питань соціального захисту. Соціальними робітниками надається до 30 видів соціальних послуг одиноким громадянам. Основними з них є: купівля та доставка продуктів харчування, медикаментів, прибирання житла, забезпечення питною водою, прання, приготування їжі, опалювання житла, допомога на присадибних ділянках та інші. Станом на 01.01.2010 року заборгованість підприємств та організацій по страхових внесках складає 2,7 млн. грн., порівняно до початку року вона збільшилась на 1,1 млн. грн. Найбільшу заборгованість мають: Казенне підприємство Міністерства оборони «Промінь» – 1,2 млн. грн. та ВАТ «Андрушівське АТП 11838» – 0,5 млн. грн. або 63% загального боргу. Загальний борг сільськогосподарських підприємств складає 313,5 тис. грн., що на 203,0 тис. грн. більше порівняно з початком року. Борг підприємств, які визнані банкрутами, станом на 01.01.2010 року складає 366,2 тис. грн. Протягом 2009 року до господарського суду, через прокуратуру району, направлено 54 позовні заяви на суму 1853,4 тис. грн. До виконавчої служби району управлінням Пенсійного фонду направлено узгоджених вимог на суму 1693,1 тис. грн. Мережа медзакладів в районі збережена: функціонує центральна районна лікарня на 137 ліжок, 2 дільничні лікарні (на 25 та 20 ліжок), сільських лікарських амбулаторій сімейного лікаря – 8 та ФАПів – 16, ФПів – 11. В галузі охорони здоров’я у 2009 році за рахунок місцевого бюджету придбано апаратури, обладнання на суму 640,5 тис. грн., а саме: Андрушівська ЦРЛ – 535,7 тис. грн., Червоненська дільнична лікарня – 21,9 тис.грн., Старокотельнянська дільнична лікарня – 79,6 тис. грн. та сільська лікарська амбулаторія с. Городківка – 3,3 тис. грн. Придбано автомобіль ВАЗ-21104 для Старокотельнянської дільничної лікарні вартістю 59,8 тис. грн. Проведено ремонтних робіт у лікувально-профілактичних закладах району на суму 595,4 тис. грн. Проведено ремонт покрівлі головного корпусу стаціонару та інфекційного відділення, ремонт фасаду денного стаціонару та відділення швидкої і невідкладної медичної допомоги. Виконана газифікація ФАПів сіл Іванків, Мала П’ятигірка. Завершуються роботи по переведенню на електричне опалення ФАПу с. Великі Мошківці. В районі працює 57 освітніх закладів, а саме: 28 загальноосвітніх шкіл, гімназія, Андрушівська станція юних техніків, міський центр дитячої творчості, 26 дошкільних навчальних закладів. В загальноосвітніх закладах району навчається 4367 учнів. Всі школи I-III та I-II ступенів комп’ютеризовані. Проводиться робота із зміцнення навчально-матеріальної бази навчальних закладів. Замінено котел на твердому паливі в Іванківській ЗОШ I-III ст. та теплотрасу у Павелківській ЗОШ I-III ст. Проведено ремонт теплотраси і встановлено нові опалювальні котли в Глинівецькій ЗОШ I-III ст. Закуплено шкільний автобус марки «БАЗ» на 24 посадочні місця. Учні 1-8 класів забезпечені підручниками на 100%. Проводиться робота по соціальному захисту учасників навчально-виховного процесу. Організовано гаряче харчування для 2566 учнів, що становить 64% від загальної кількості учнів. В галузі культури станом на 1 січня 2010 року в районі збережено мережу установ культури. Бібліотечний фонд поповнився на 3039 приміників вартістю 35,4 тис. грн. Проведено ремонт теплогенераторної районного будинку культури, встановлено новий котел, насос. Замінено шість вікон на склопакети в приміщенні районного будинку культури. Вартість цих робіт складає 31,0 тис. грн. Завершено ремонт в 16 сільських закладах культури та районній бібліотеці для дітей. Велика увага приділяється розвитку сімейних форм виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також розширенню мережі прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу. В даний час створено п’ять прийомних сімей та один дитячий будинок сімейного типу, в яких виховується 12 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Протягом поточного року жителями району усиновлено 4 дітей, позбавлених батьківського піклування, двоє дітей влаштовано в прийомну сім’ю. Пріоритет надається сімейним формам влаштування. Із 129 дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування, в сімейні форми виховання влаштовано 114 дітей, що становить понад 80%. У 2009 році з районного бюджету на фінансування Районної програми подолання дитячої бездоглядності та безпритульності виділено 13 тис. грн. Кошти спрямовані на здійснення заходів по соціальному захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, подолання дитячої бездоглядності. Зокрема 8,1 тис. грн. виділено для придбання дітям-сиротам та дітям, позбавлених батьківського піклування шкільної та спортивної форм, 3 тис. грн. – на проведення рейдів по місцях масового обстеження умов проживання дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклуван, та дітей, які перебувають в складних життєвих обставинах. Проводиться робота по пропаганді здорового способу життя та профілактиці негативних явищ в дитячому та молодіжному середовищах. Проведено 25 тренінгів (охоплено 570 учасників), 20 бесід (485 учасників). До даної роботи по методиці «Рівний рівному» залучено 30 волонтерів, котрі пройшли навчання в «Школі волонтерів» АРЦСССДМ. Спільно з КВІ УДДУ ПВП в Андрушівському районі проводяться групові заходи із умовно засудженою молоддю. В Андрушівському районі проживає 4347 дітей віком від 7 до 17 років. Всього оздоровлено 2299 дітей району, що складає 52,8% від загальної кількості дітей шкільного віку (4347 дітей). З яких: дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування – 56, дітей-інвалідів – 32; з малозабезпечених та багатодітних сімей – 380; дітей, котрі мають статус постраждалих від наслідків аварії на ЧАЕС, – 132; талановитих та обдарованих дітей – 276; дітей, які перебувають на диспансерному обліку – 48. В районі діє дитячо-юнацька спортивна школа. Основна робота ДЮСШ спрямована на виконання Закону України «Про фізичну культуру і спорт». Тут працюють відділення з футболу, волейболу, легкої атлетики, греко-римської боротьби, гирьового спорту. Ведеться робота по залученню дітей із сільської місцевості до навчання в ДЮСШ (с. Стара Котельня, с. Зарубинці). Зараз школа налічує 250 учнів. Працює 7 тренерів. Дитячо-юнацька спортивна школа працювала згідно обласного та районного календарних планів проведення спортивно-масових заходів на 2009 рік. Учні ДЮСШ брали участь в чемпіонаті області з греко-римської боротьби, з вільної боротьби, легкої атлетики та обласній спартакіаді школярів з футболу, волейболу, легкої атлетики, вільної боротьби. П’ять спортсменів виконали норматив першого дорослого розряду, а призерами чемпіонатів області стали 37 спортсменів. Проведено чемпіонат району з футболу, в якому взяли участь 10 команд колективів фізкультури. Футбольна команда “Аміко” брала участь в обласному чемпіонаті з футболу серед ветеранів і посіла ІІІ місце Спортсмен-інвалід Агрич Олександр в складі збірної команди України взяв участь у Чемпіонаті світу з армспорту, який відбувся у вересні 2009 року в м. Порто-Віро (Італія) і посів там 9 місце.
Керівники районних підприємств, установ та організацій всіх форм власності, жителі району добре попрацювали в минулому році, тому й маємо результати набагато кращі за попередні роки. Адже не секрет, що в період всесвітньої кризи ніхто з нас не опустив руки, а працював для людей, на благо Андрушівщини. Всім Вам я висловлюю щиру подяку та бажаю доброго здоров’я на довгі роки життя, удачі завжди і у всьому.

Новини Андрушівщини

На полях ВАТ “Андрушівське” сіють ярі

На полях ВАТ «Андрушівське» сіють ярі: пшеницю, овес, ячмінь. Стараються в оптимальні строки і за сприятливої погоди заробити насіння в грунт. Це роблять щодня на 20-22 гектарах тракторист Володимир Несиневич та сівалковий Анатолій Ракович. Озимина знаходиться у задовільному стані, але її не підсіватимуть: хай вродить менше, зате з насіння вищих репродукцій. В такому разі зерно згодиться на посівний матеріал під урожай наступного року. В господарстві працюють над тим, щоб зробити зерновиробництво прибутковою галуззю. Досягти цього дуже непросто. Наприклад, взявши, як торік, більш як по 40 центнерів пшениці з гектара, сподіваної рентабельності не досягли, бо, як і всі товаровиробники, продали зерно на збиток собі за низькими цінами, щоб окупити всі затрати і мати за що купити пальне, добрива, запчастини. Цей рік обіцяє бути врожайнішим, тому на рослинницьку галузь в господарстві покладають неабиякі надії.

Новини Андрушівщини

галузі економіки Павелки Андрушівського району організації Антопіль Андрушівського району агропромисловий комплекс Корчмище Андрушівського району підприємства Лісівка Андрушівського району агропромисловий комплекс Камені Андрушівського району

Про останні дзвоники, випускні вечори та ЗНО

Цьогорічне завершення навчального року для учнів загальноосвітніх шкіл зазнає значних змін. Прокоментувати їх ми попросили заступника голови районної державної адміністрації Володимира Івановича Горкуна.
Державна підсумкова атестація, тобто випускні екзамени, перенесені з червня на травень. Пов’язано це з тим, що наступний етап перевірки знань випускників шкіл – зовнішнє незалежне оцінювання – виведене зі структури навчального року.
– Коли ж закінчується навчальний рік? Коли будуть останні дзвоники та випускні вечори?
– Згідно з директивою Міністерства освіти і науки України, державна підсумкова атестація для випускників 11-х класів проводитиметься з 11 по 18 травня. Усних екзаменів не буде, натомість учні писатимуть контрольні роботи з трьох предметів: українська мова (переказ), математика чи історія України; третій предмет з інваріантної складової навчального плану учень вибирає за бажанням. Навчальний рік для учнів усіх класів завершиться 27 травня і цього ж дня в школах пролунають останні дзвоники. Документи про повну загальну освіту випускникам мають бути вручені 28-30 травня.
– А як і коли буде проходити ЗНО?
– Зовнішнє незалежне оцінювання розпочинається 2 червня. На відміну від попередніх років, за участь молодих людей у тестуванні школа не відповідає: це вже є турботою батьків, бо ЗНО, по суті, є першим кроком до вступної кампанії у вищі навчальні заклади. – Чи змінилися правила прийому документів для вступу у вузи?
– Міносвіти України затвердило нові правила для абітурієнтів. Зокрема, абітурієнт має право подавати сертифікат Українського центру оцінювання якості знань, виданий у 2008 р., 2009 р. або в 2010 р. (при цьому він не втрачає права проходити зовнішнє незалежне оцінювання щорічно) не більш, ніж у 5 вузів, і не більше, ніж на 3 напрямки підготовки. Вузи мають право допускати до участі в конкурсі абітурієнтів із сертифікатом, кількість балів у якому з непрофільних предметів нижче 124 балів, за умови, якщо кількість балів з профільних предметів становить не нижче 170 балів по кожному предмету. Серед нововведень міністерства – початок проведення незалежного тестування об 11-ій годині (раніше було о 9-ій).
– А коли розпочнуться канікули для учнів молодших та середніх класів?
– Що ж стосується учнів молодших і середніх класів, то перші – із 31 травня по 3 червня побувають на навчальних екскурсіях; для других – із 31 травня по 15 червня передбачені навчальні екскурсії й навчальна практика.
– Скажіть, а хто робитиме ремонт у школах, щоб належним чином підготувати їх до нового навчального року?
– Зазвичай, ремонт у класних кімнатах організовують і проводять батьки разом з вчителями, залучаючи для цього кошти спонсорів.

Розмову вела Марія Кобилянська

Новини Андрушівщини

На порядку денному – благоустрій

7 квітня відбулося засідання Координаційної ради з питань місцевого самоврядування при голові районної ради, в роботі якого взяли участь голови місцевих рад Андрушівського району. Проведення даного організаційного заходу обумовлювалося наявністю ряду важливих проблем, що хвилюють сьогодні органи місцевого самоврядування.
В роботі Координаційної ради взяв участь перший заступник голови Житомирської обласної ради П. П. Рудницький та перший заступник голови Андрушівської районної державної адміністрації О. А. Борисов.
Відкриваючи роботу зібрання, голова районної ради В. Б. Шпаківський наголосив на важливості, своєчасності винесених на засідання ради питань. На початку засідання обговорювали обсяг благоустрійних робіт об’єктів соціально-культурної сфери та територій населених пунктів. Виконати намічене треба в основному впродовж двомісячника. Робота повинна вестися під контролем і з безпосередньою організаторською участю місцевих голів, працівників органів місцевого самоврядування. До святкування 65-ої річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні залишилося дуже мало часу. Тому на засіданні головам місцевих рад було рекомендовано організувати громаду на прибирання вулиць, узбіч доріг, околиць, індивідуальних садиб, кладовищ, місць захоронення полеглих у Великій Вітчизняній війні, а також здійснювати контроль за станом утримання територій, інженерних споруд та об’єктів, підприємств, установ, організацій, що знаходяться на підвідомчій території. Про плани та проведену роботу з упорядкування населених пунктів у своїх виступах інформували Андрушівський міський голова Сушко М. Г., Червоненський селищний голова Науменко А. Г., Старокотельнянський сільський голова Бондарчук В. М. та сільський голова з Гальчина Пасічник Л. І. Перший заступник голови Житомирської обласної ради П. П. Рудницький та перший заступник голови Андрушівської районної державної адміністрації О. А. Борисов у своїх виступах наголосили на необхідності активізації робіт з прибирання та санітарної очистки територій, адже цього вимагають затверджені Правила благоустрою населених пунктів. На питаннях підготовки та відзначення в районі 65-ої річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні зупинився в своєму виступі заступник голови районної державної адміністрації Горкун В. І. Головам місцевих рад рекомендовано розробити заходи з підготовки та відзначення свята, надати матеріальну допомогу ветеранам війни, провести прибирання братських могил, прилеглих територій та ремонт пам’ятників. Перед учасниками наради виступив також директор районного центру зайнятості Солопій С. Б., який звернув увагу на порядок обліку особистих селянських господарств сільськими, селищною, міською радами, процедуру виходу із членів особистого селянського господарства. Завершилося засідання обміном думок, пропозицій його учасників щодо питань, піднятих в ході роботи зібрання.

Олександр Мельник,
заступник голови районної ради
Новини Андрушівщини

Потягнеться до сонця молодий ліс

В минулу п’ятницю на базі Андрушівського лісництва Державного підприємства «Попільнянське ЛГ» була проведена акція «Майбутнє лісу – у твоїх руках».
У квартал 93, виділ 10 Нехворощанського урочища прибули понад 40 учасників цього заходу – представники обласної держадміністрації, Житомирського управління лісового та мисливського господарства, обласної екологічної служби, Андрушівського райвідділу Головного управління міністерства з надзвичайних ситуацій України в Житомирській області, обласних засобів масової інформації. Долучилися до корисної справи і юні природолюби – члени Попільнянського шкільного лісництва. Усіх об’єднувало спільне прагнення – зробити прекраснішим навколишній світ, посадити молоді дерева замість старих, аби нам краще дихалося, бо ж недарма ліс називають легенями Землі. Отож у визначеному місці, де попередньо вирубали старі насадження на площі 4,3 га і провели підготовку грунту – нарізали плугом борозни на відстані 3 метри одна від одної, з допомогою мечів Колесова учасники акції посадили 20,6 тис. дубочків. Однорічні сіянці дуба виростили на базовому розсаднику Андрушівського лісництва, аби обновляти лісові масиви. А потім на «зеленій» сцені перед усіма, хто озеленював Нехворощанське урочище, виступили з концертом працівники Попільнянського районного будинку культури. Отож потягнуться до сонечка, небесної синяви дубочки, набиратимуться сили аби скрашувати природу і служити людині. Шкода лише, що організатори цієї корисної і потрібної акції залучили до її проведення обмежене коло андрушівської громадськості, бо бажаючих приєднатися до неї було немало і серед місцевої влади, і ревних любителів природи, адже кому, як не їм, найбільше болить душа за свій край.

Валентина Сільська
Новини Андрушівщини

Від життєвих до зоряних вершин

Прикладом такої подяки і шани стала зустріч, що відбулася в минулу суботу, 17 квітня, в Андрушівській обсерваторії. У 9-ту річницю свого існування цей заклад покликав у гості друзів, яких поєднало зоряне небо над Андрушівкою. Серед них – і родини Гринишиних та Маліновських, відомих андрушівських благодійників, перелік добрих справ котрих займає не одну сторінку. Кульмінацією вечора дружби стало офіційне повідомлення про першу малу планету, яка названа в честь видатних людей Андрушівки. Зважаючи на велику відповідальність бути першим серед перших, колектив обсерваторії вирішив відкрити «галерею зоряної слави Андрушівки» малою планетою, яку зареєстровано в Міжнародній астрономічній спілці на честь дружби двох великих андрушівців – Євгена Гринишина та Сергія Маліновського. Директор обсерваторії Юрій Миколайович Іващенко під час вручення пам’ятних свідоцтв зачитав офіційну цитату з реєстру Міжнародного центру малих планет (Гарвард) про астероїд 207899 GRINMALIA, яку кожен може віднайти в мережі Інтернет (http://www.cfa.harvard.edu/iau/lists/MPNames.html). «Євгеній Гринишин (р.н. 1956), власник цеху з оброки каменю, та Сергій Маліновський (р.н. 1964), фермер, є сусідами Андрушівської обсерваторії. Вони постійно надають безкорисну допомогу в будівництві, реконструкції під’їзної дороги, а також в організації транспорту та харчування учасників наукових зустрічей, які регулярно проводяться в обсерваторії». Лаконічність наведеної цитати пояснюється тим, що Міжнародна комісія з номенклатури небесних тіл вимагала доказів, що номінанти на назву малої планети мають заслуги загальнолюдського значення. У цьому розумінні, на думку членів комісії, благодійництво саме по собі не є достатньою підставою. Натомість допомога науковому закладу, який активно працює над поповненням скарбниці знань людства, є вагомою. З цією урочистою подією в житті Євгена Ярославовича та Сергія Васильовича від усієї душі вітали запрошені гості, зокрема голова райдержадміністрації Катерина Іванівна Курсон, яка побажала всім присутнім сили, здоров’я і успіхів у повсякденних турботах на благо рідного краю та України. Здавалося, що навіть небо, яке несподівано прояснилося, радо вітало усіх. Урочиста подія не стала на заваді роботі: співробітники обсерваторії тієї ночі вели спостереження за кометою, яка напередодні несподівано вибухнула в далеких просторах Сонячної системи.

Марія Олексюк
Новини Андрушівщини

Я бачила війну дитячими очима

З автором цієї публікації ми земляки: коли я народилась, Віра Антонівна Коток уже вийшла заміж у сусідні Міньківці. А рідному обійсті – давно стоїть нова хата, але в ній живуть чужі люди – померли Котки. Діти дітей – онуки, правнуки живуть, де кого доля приголубила. А віра Антонівна, яка вже розміняла девятий десяток, все рівно серцем лине до рідної Лісівки, спілкується по телефону із знайомими ровесниками, а чи їх дітьми. Щаслива нагода звела мене з цією доброю жінкою, я заслухалась її розповіддю про минуле і порадила написати до газети. Так і зявилась ця публікація, за яку, думаю, читачі будуть вдячні автору.
Лідія Наконечна.

Збігають роки, як весняні струмки. На моєму особистому календарі їх уже 80. Скажете, багато? Можливо, й так. Але вони всі такі дорогі, незабутні – спогадами долинеш до кожного. Вони, роки, то гріють душу милим дитинством, то тривожать і печалять за втраченими назавжди дорогими серцю людьми. У мене було налякане, обстріляне війною дитинство. Народилась у Лісівці, в сім’ї нас було троє – я та старший і молодший брати Ваня й Володя. Того світлого й теплого червневого дня ми чекали батьків з базару, вони мали привезти нам хоч якісь гостинці. Коли бачу, йде наша мама заплакана. «Війна, – каже, – почалася, – а це значить, що заберуть на фронт батька, а, може, й Ваню». Невдовзі через село вже гнали корів, овечок. Йшли групи солдат по 5-10 чоловік – поранені в руки, ноги, на милицях. Батько казав, що так добиралися вони ближче до Києва. Якогось дня ми дуже злякалися, як налетів німецький літак і почав поливати кулями колону солдатів. Бідні хлопці розбігалися, хто куди. Корови ревли, овечки бекали, не знали, куди їм подітися. Я з дворічним братиком Володею забігла аж на берег і там сховалися у лозах. В липні німці вже були в Андрушівці, мали там управу, а в нашому селі правили староста і комендант, знайшлися і поліцаї-добровольці. Першого вересня в райцентрі навіть відкрили школу і я із своїми ровесниками пішла у 5-ий клас. Вчителькою була Любов Миколаївна. Вранці на урок заходили вчителька, яка говорила по-німецьки і хотіла, щоб і ми теж відповідали їй так же, а також батюшка і німець здоровенний, на кашкеті – орел. Він шварготів, а вчителька перекладала, що Гітлер добрий, він завоює весь світ. Від цього наші дитячі серця ледь не розривалися від страху. З ляку ту німецьку можна було вивчити навіть за 3 місяці, але в жовтні школу закрили, туди поселили ворожих солдатів. В селі нашому, як і скрізь, вводились нові порядки. В сім’ї, де двоє і більше дітей, одного відбирали на роботу в Німеччину. Пройшло два набори, а за третім горе не обминуло і нашу хату – в списки внесли нашого Ваню. Скільки вдома було сліз і горя. Добре, що знайшли хлопця, який згодився поїхати замість Івана. Дні в окупації тягнулися довго, наче роки. В людей все забирали, але нічого не давали. Натомість німці та поліцаї знущалися з жителів і цим потішалися: зловлять чоловіка або хлопця, приведуть ввечері до управи і після пиятики б’ють, скільки хочуть. Молодь ховалася по лісах та дібровах – хто де міг. Після поразки під Москвою німці геть озвіріли, їм всі здавалися партизанами. А коли фашисти зайняли Київ і пішли далі на схід, багато наших солдатів залишилося по селах. Якось наш батько привів додому молодого парашутиста. Довго ми переховували і Ваню, і цього солдата, якого звали Сенею. Пізніше, щоб злі язики не виказали хлопця німцям, його оженили на сільській дівчині Туні. Безвихідь змушувала хлопців і дівчат шукати зв’язки з партизанами. Наш Ваня, а з ним Геннадій Ленський і Степан Пастовенський стали зв’язковими у партизанському загоні імені Чапаєва, що діяв у Коростишівських лісах. Мене брали на допомогу. У Лісівці на колгоспному подвір’ї стояв зерновий магазин на палях. В мене були дуже гарні коси. Хлопці заховають в них записку, вдягнуть мене у мамину свитку. Я ту записку покладу в умовлене місце – запхну у стовпчик і назад, де мене вже ждуть. Так зв’язувалися з партизанами. Одного дня приходить німецький комендант, наш же сільський дядько, і каже, що в поліцію треба дати на службу молодого гарного хлопця, такого, як наш Ваня. Мама в сльози, що люди скажуть. До нас прийшов Сенька і батьки домовились, що він піде на службу в поліцію замість Вані, лишалось тільки вговорити коменданта. Так і зробили. Брат мій залишився зв’язковим і передавав партизанам дані, одержані від Сені: коли будуть ловити молодь для відправки в Німеччину, коли корови забиратимуть, які плануються каральні операції. Німці почали зганяти людей до недобудованої конюшні, повісили брами і замки, начебто для якихось породистих рисаків. А люди відчували тривогу і страх. Вже горіли села за Івницею. Фашисти за кожну велику поразку – як от під Москвою, Сталінградом, мстили мирним жителям окупованих територій. До нас в село та в сусідні – Тарасівку, Зарубинці, наїхало багато фріців. Сенька забіг до нас і сказав, що це каральний загін, можуть спалити село і людей. Мама хрестилась і казала батькові, що то не конюшню, а душогубку для людей зробили. Посходились сусіди, вирішили йти до коменданта і старости, щоб упросити німців не палити село, що, мовляв, самі будуть охороняти його від партизанів і не допустять їх сюди. Села наші вціліли, за що жителі в серцях дякували і зв’язківцям, і молодим хлопцям-підпільникам, котрі підривали сили ворога з тилу. А перед цим якось пізно ввечері, коли ще молодь не розійшлася з вечорниць, а поліцаї спали, до клубу підійшла група невідомих. То були партизани. Всі порозбігались, а нашого Ваню вони забрали з собою, щоб показав їм дорогу до Івницького лісу. Брат і сам тієї дороги не знав, але мусив іти. Повернувся під ранок втомлений, мокрий. Розказав, що довів він хлопців до Котельнянського яру і відпросився повернутися, бо як не знайдуть його вранці в селі і хтось розкаже, що він повів партизанів, фашисти розстріляють всю родину. Комендант прийшов до хати того ж дня, йому вже донесли, де був Ваня. – Я зроблю витримку,- сказав мамі, – але якщо хтось скаже німцям про вашого хлопця, всіх відвезуть на Демченку як партизанську сім’ю. Одного вечора прийшов Сеня, розказав, що наші війська вже під Києвом, попрощався і пішов на Тарасівський ліс. Люди дослухалися до канонад, дуже хотіли побачити своїх солдат. І нарешті дочекалися. Я із-за тину побачила, як з боку Зарубинець рухалися танки. Перший біля Дідківських розвернувся і почав стріляти в напрямку Андрушівського моста. За ним – решта. Вже біля хати, на городі, танкісти повилазили з машин, посідали на броню – хто в німецькому одязі, хто із зіркою на пілотці, – замучені, невмиті, тільки очі світяться радістю. Ми всі – до них, цілуємо одне одного. Один танкіст, вибравшись з машини, втомлено посміхнувся, смикнув мене за косу. Тато посадив мене на гусеницю, танкістам приніс квасу. Мама просить до каші, вгощає капустою з огірками, але без хліба, бо нема. А солдати свої пайки повиймали, ще й нас хлібом пригостили.
В ЦЕЙ ЧАС прийшов із сусідньої вулиці Маніло Магола і сказав, що міст на Андрушівку замінований, без саперів не обійтися. Він поїхав з танкістами і показав, де закладалися міни. Після розміновування поїхали через міст танки, машини, прорвалася піхота. Цілу ніч гуркотіло в напрямку Старої Котельні – там наші частини здобували черговий рубіж, відтискуючи ворога на захід. На ранок в селі окопались піхотинці-зенітники. Але невдовзі налетів німецький літак-розвідник і скоро на Лісівку почали падати бомби. Я з ляку сховалася під ліжко. Ваня забіг до хати, вхопив мене за руку і ми побігли до окопу, де були мама з маленьким Володею і багато солдатів. Літак кинув бомбу, яка впала біля нашої хати. Дим, порох, осколки, солдати повискакували з окопу, а нас оглушило. Після першого нальоту батько відправив нас через річку до лісу, аж під Міньківці. Там ми пробули до вечора, а вже в сутінках добралися додому. Скрізь чорно, темно, сморід, догорають головешки. Хати не впізнати – стовпи повиходили з пазів, закидка повипадала. Грілися біля корови в хліві, тато з мамою скоро хату обліпили, бо де ж з дітьми подітися. 2 січня 1944 року мобілізували на фронт мого батька. Під Вінницею, де точилися смертельні бої за ставку фюрера, у перші дні перебування на фронті загинув тато. Мама з нами ще оплакувала його, як принесли повістку Вані – пішов на війну і мій старший брат. Мама молилась і наказувала, щоб уберіг себе, щоб скоріше повернувся додому, бо він залишався нашою опорою. Перемога прийшла із сльозами на очах, бо Ваня загинув, як герой, у боях за Будапешт, посмертно нагороджений орденом Червоної Зірки. У військкомат викликали мене і сказали цю страшну звістку про загибель брата, віддав мені райвійськком Іванів годинник і повідомлення. У мене тремтіли руки й ноги, я не могла потрапити в двері. Додому прийшла, мамі нічого не кажу, а вона здогадалася. Ми плакали і кричали на всю хату, але нас ніхто не чув. 9 травня діти біжать з Андрушівки, радіють, що закінчилась війна. А мені в горлі стиснуло, прибігла із школи, мами й Володі немає. Я плакала скільки було сил. А надвечір люди знайшли маму за селом з моїм єдиним братиком, привели додому – знесилену, сплакану, жорстоко обкрадену війною… В повітрі ще пахло розрухою, але життя поверталося. Позносили люди зерно, що в кого було – по мисочці, по відеречку. Жінки – коровами, а ми, діти, – кіньми, посіяли в колгоспі, скільки могли. Збирали косами і серпами, гребкою. Ганя Кабанова звозила снопи волами, ми ж, підлітки, складали полукіпки. Люди бідували, були напівголодні. Їхали у Західну Україну, міняли там на хліб, що в кого було, а ті, що не мали що везти, терпіли. Пишу свої спогади і плачу. Щороку в День Перемоги – 65 років підряд, котяться сльози вже самі по собі. За тата, за брата, за наших підпільників Степана Пастовенського, Геннадія Ленського, Івана Котка. Пам’яті властиво не вмирати, а пришерхати. Але спомини будять минуле, з якого не можна нічого викреслити. До них мене вкотре навернула подія, що сталася в нашій Україні нещодавно, коли Степану Бандері присвоїли звання «Герой України». Заболіло в мене серце, на очі навернулися сльози. Звісно, не від радості. Пригадую розповідь свого покійного чоловіка, інваліда Великої Вітчизняної війни І групи. Його на фронті було поранено в обидві ноги. Після 8 місяців госпіталю – знову в бій. Війна закінчилась. Старших демобілізували додому, а наймолодших залишили в Західній Україні охороняти поранених наших воїнів, таких, як мій чоловік, – їх бандерівці забирали силою до своїх загонів, хто не погоджувався – розстрілювали. Полювали і на тих хлопців та дівчат, які повернулися з німецької неволі. Якщо хто вцілів від Соловків, то потрапляв у друге пекло – до бандерівців, котрі жорстоко розправлялися із червоноармійцями. Розповідав мій Валентин, що бачив, як у лісі схопили ті бандити нашого солдата, нагнули дві берізки, до кожної за ноги прив’язали бідного хлопця, а тоді дерева відпустили… Наша сім’я на собі пережила страхи бандерівщини. Однієї темної ночі, під час окупації, хтось постукав у вікно. Треба було відчиняти. – Ми посланці Степана Бандери, давайте вечеряти. Мама з маленьким Володею на руках сказала, що самі голодні, їсти нічого, он горщик порожній. Один з пришельців прикладом розбив посудину, інші почали бити батька, що, мовляв, допомагає совєтам і партизанам, а треба помагати Гітлеру, він переможе, а всіх непослушних – на вішальню. До батька сказали, щоб ішов з ними. Каганець погас, стало темно в хаті, як і надворі. Ми, діти, плачемо, нас випихають на вулицю. Батько тим часом утік в темряву. Нас з мамою босих женуть по мерзлих грудках на город. Мама плаче і просить, щоб не вбивали дітей, мене, каже, стріляйте, але не їх. В одного заговорила совість: – Кидай, – каже,- цю суку, хай глядить своїх цуценят. Ми прийшли до хати, але до ранку ніхто не спав. Другого дня батько переказав, що він живий. Бандерівці шастали по всіх селах Житомирської області, бо це був партизанський край, скільки смертей і пролитої невинно крові на їх совісті – знає один Бог. В чому геройство? Як почали німця гнати з України, Гітлер забрав Бандеру в тюрму, то садив його туди, то випускав. З фюрером у нього, певно, були партнерські стосунки. А як ці вояки знущалися з поляків – читаймо історію, там все написано, а відтепер напишеться ще більше. Не від потерпілих (їх майже немає серед живих) – залишились діти, онуки, правнуки. Спогади про пережите не вмирають, вони стають незаперечними і справедливими сторінками історії, передаються від покоління до покоління.

Віра Копиткевич,
с. Міньківці
Новини Андрушівщини

історія Нова Котельня Андрушівського району історія Бровки Другі Андрушівського району історія Нехворощ Андрушівського району історія населенних пунктів андрушівського р-ну історія Мала П’ятигірка Андрушівського району

Post Navigation