Андрушівка Інфо

Інформаційний сайт про м.Андрушівка (Житомирська область)

Archive for the month “Листопад, 2012”

За народних месників -доземний уклін

Днями в приміщенні районної ради відбулося розширене засідання президії районної ветеранської організації, на яке, крім членів президії, були запрошені ветерани Великої Вітчизняної війни, учасники партизанського руху, воїни-інтернаціоналісти, представники громадськості. На ньому презентували книгу місцевого історика-краєзнавця Й. В. Лоханського «Патріоти» – про партизанів та підпільників Андрушівщини, які боролися за визволення України в 1941-1944 рр. Перед присутніми виступив сам автор, який розповів про багаторічну дослідницьку роботу, про зустрічі і листування з народними месниками, їх рідними, згадав імена партизанів, з якими спілкувався і чиї спогади увійшли до книги. Йосип Володимирович подякував районній раді, її депутатам за фінансову підтримку. Завдяки їй книга вийшла масовим тиражем і стане посібником для вчителів-істориків, учнів, студентів, краєзнавців. Нижче наводимо перший відгук про видання.
За своє життя я знав багатьох істориків: вчителів, викладачів вищих навчальних закладів, вчених. Та серед них я особливо ціную Миколу Кордона, кандидата історичних наук, колишнього лектора обкому компартії, нині завідуючого кафедрою історії України Житомирського Державного педагогічного університету імені Івана Франка. З такою ж повагою ставлюся до вчителя історії, колишнього директора Андрушівської ЗОШ № 1, Почесного громадянина Андрушівки Йосипа Лоханського. Я вважаю його педагогом з великої літери, істориком від Бога. По-перше, він надзвичайно глибоко і всебічно знає свій предмет і вміло, з належною зацікавленістю і натхненням передавав свої знання учням. До речі, саме його вихованець Михайло Самойлов, закоханий в історію і свого вчителя, в далекому Миколаєві видав книгу, про яку йдеться в цій замітці.
Й. В. Лоханський – історик акумулятивний, який зі скрупульозністю споглядає, збирає, аналізує і об’єктивно трактує історичні події та факти сучасності. Можна дивуватися і щиро заздрити тому, скільки він опублікував в засобах масової інформації статей з історичної тематики, написав довідку про Андрушівку в «Історії міст і сіл УРСР. Житомирська область». Цю людину вирізняють переповнені високі патріотичні почуття. Будучи щирим білорусом, він усією душею приріс до України, її героїчного народу, до своєї малої батьківщини – Андрушівщини.
Підсумок великої пошукової роботи – книга Й. В. Лоханського «ПАТРІОТИ. Партизани та підпільники Андрушівщини у боротьбі за визволення України (1941-1944 рр.). З Правдою про Минуле». З усією відповідальністю слід заявити, що своє видання Йосип Володимирович просто вистраждав. Разом зі своїми помічниками, учнями-слідопитами першої школи, він десятиріччями по крупині збирав інформацію про партизанів і підпільників краю у період німецької окупації, відобразив їхню героїчну боротьбу у створеному ним шкільному музеї бойової і трудової слави, що діяв при школі, підготував про них і опублікував у «Новинах Андрушівщини» майже три десятки заміток. Та низький уклін я посилаю йому не стільки за саму книгу, скільки за священну пам’ять про простих і скромних земляків, які в роки лихоліття стали справжніми патріотами, відважними героями, сміливими народними месниками, прикладом беззавітної любові до своєї рідної Вітчизни, свого народу, рідного краю.
Сьогодні читачам дуже важко уявити, як у смертельно страшні роки окупації країни фашистськими нелюдами, коли на кожному кроці чатували арешти, тортури і розстріли ні в чому не винних людей, молоді хлопці і дівчата за власним бажанням, за покликом серця ставали на шлях протесту і боротьби з окупантами, організовувалися в підпільні групи і партизанські загони, свідомо йшли на муки і страждання, а нерідко і на вірну смерть. Хіба це не мужність, не героїзм, не істинний патріотизм?! Й. В. Лоханський, дотримуючись історичної правди, описав подвиги цих здебільшого молодих героїв, їх вчинки, подвиги, почуття.
Мені особливо приємно читати про героїв книги, яких я особисто знав, з якими спілкувався і співпрацював. Це не тільки відважний месник, а й чудовий керівник районної міжколгоспної будівельної організації Ярослав Лялюшко. Це славнозвісний лікар Микола Скачинський, високопорядний, завжди шляхетний директор Крилівської школи Павло Дубровський. Це командир молодіжно-диверсійнї групи Іван Богорад та її комісар Антон Зелінський. Вони часто бували в районі на різноманітних заходах. А на 30-річчя Великої Перемоги разом з ними я відвідав їхню відому партизанську землянку в лісі на Галах, що збереглася з бойових часів. Вони були почесними гостями святкового обіду керівників підприємств і організацій райцентру, що проходив у Павелківському лісі (хоч такі зібрання на той час заборонялися).
На завершення відзначу, що книга Й. В. Лоханського є важливим і об’єктивним джерелом інформації про Велику Вітчизняну війну, партизанський рух та підпілля на нашій рідній Андрушівщині, про історію взагалі, яка нерідко паплюжиться недобросовісними авторами. Видання вкрай необхідне нашій молоді, вчителям. Доцільно, щоб воно було в кожній школі, бібліотеці міста і району.

Advertisements

Зцілюймося вірою і святою водою

Минулої неділі архієпископ Житомирський і Новоград-Волинський Владика Никодим освятив Святе Джерело в урочищі Загуйва, яке в народі досі називали просто Криничкою.
Про цю подію заздалегідь повідомили жителів міста і району. В призначений час люди від’їхали автобусами від Храму Різдва Пресвятої Богородиці, що в Андрушівці, багато прихожан добралися до Нехворощі власним транспортом – дорогою через ліс від Красної Гірки.
Перед початком урочистого дійства священик з с. Нехворощ о.Сергій провів богослужіння. Корінні жителі вже й не пам’ятають, хто й коли виявив його цілющу силу. З-під землі скраю лісу заструміла вода. Сільські косарі, всі, хто працював на прилеглих полях, після виснажливої роботи у спеку припадали до цього джерела, тамуючи спрагу. І на диво ставали дужчими – десь бралася сила і навіть відступали хвороби. Ось так з роками люди переконалися – то незвичайна вода тече – Божою силою наповнена. Зробили тут заглибину, потім викопали криничку. Сільський житель В. Барабанов наносив туди каміння і сам вимурував цямрину – щоб не обсипався грунт та не замулював джерело. І розійшлася добра слава про незвичайну воду у нехворощанській криничці – зараз по неї їдуть вже й з Андрушівки та прилеглих сіл. Люди самі сказали: це Святе Джерело, сила його до кінця непізнана.
З ініціативи Благочинного Андрушівського округу протоієрея Миколая Гавриліва, протоієрея Храму Різдва Пресвятої Богородиці Миколая Климчука, з участю спонсора – ТОВ «КАМІА ПЛЮС» Криничку і територію навколо неї за короткий час благоустроїли, проклали до неї дорогу через ліс. Біля Святого Джерела – новий дерев’яний хрест, скульптурне зображення Божої Матері – все в квітах.
В обідню пору священики Андрушівського округу, голова райдержадміністрації Б. В. Мазур, голова районної ради О. В. Мельник, прихожани, діти короваєм зустріли архієпископа Житомирського і Новоград-Волинського Владику Никодима, який по приїзду привітав усіх, хто зібрався на священне дійство, провів проповідь у славу Всевишнього і заступниці нашої Божої Матері, пом’янув жертви Голодомору, закликав кожного виконувати Божі заповіді – оберігати найбільше своє духовне багатство – чисту і добру душу, любити ближнього свого, як самого себе, творити на землі добро. Владика Никодим подякував людям, спонсорам, які облагородили Святе Джерело, а також представникам влади, освятив його і першим напився води із цілющої Кринички. За ним це зробили священики і всі прихожани. Люди набрали води і для себе, і для своїх рідних та близьких. Кожен з віруючих запам’ятав напутні слова Владики Никодима: уся вода – свята і сильна, а із Святого Джерела вона особливо цілюща і допомагає найскоріш віруючим, які живуть з молитвою і вірою в Бога не лише в піст, який нині триває, а й кожної днини.

За народних месників – доземний уклін

Днями в приміщенні районної ради відбулося розширене засідання президії районної ветеранської організації, на яке, крім членів президії, були запрошені ветерани Великої Вітчизняної війни, учасники партизанського руху, воїни-інтернаціоналісти, представники громадськості. На ньому презентували книгу місцевого історика-краєзнавця Й. В. Лоханського «Патріоти» – про партизанів та підпільників Андрушівщини, які боролися за визволення України в 1941-1944 рр. Перед присутніми виступив сам автор, який розповів про багаторічну дослідницьку роботу, про зустрічі і листування з народними месниками, їх рідними, згадав імена партизанів, з якими спілкувався і чиї спогади увійшли до книги. Йосип Володимирович подякував районній раді, її депутатам за фінансову підтримку. Завдяки їй книга вийшла масовим тиражем і стане посібником для вчителів-істориків, учнів, студентів, краєзнавців. Нижче наводимо перший відгук про видання.
За своє життя я знав багатьох істориків: вчителів, викладачів вищих навчальних закладів, вчених. Та серед них я особливо ціную Миколу Кордона, кандидата історичних наук, колишнього лектора обкому компартії, нині завідуючого кафедрою історії України Житомирського Державного педагогічного університету імені Івана Франка. З такою ж повагою ставлюся до вчителя історії, колишнього директора Андрушівської ЗОШ № 1, Почесного громадянина Андрушівки Йосипа Лоханського. Я вважаю його педагогом з великої літери, істориком від Бога. По-перше, він надзвичайно глибоко і всебічно знає свій предмет і вміло, з належною зацікавленістю і натхненням передавав свої знання учням. До речі, саме його вихованець Михайло Самойлов, закоханий в історію і свого вчителя, в далекому Миколаєві видав книгу, про яку йдеться в цій замітці.
Й. В. Лоханський – історик акумулятивний, який зі скрупульозністю споглядає, збирає, аналізує і об’єктивно трактує історичні події та факти сучасності. Можна дивуватися і щиро заздрити тому, скільки він опублікував в засобах масової інформації статей з історичної тематики, написав довідку про Андрушівку в «Історії міст і сіл УРСР. Житомирська область». Цю людину вирізняють переповнені високі патріотичні почуття. Будучи щирим білорусом, він усією душею приріс до України, її героїчного народу, до своєї малої батьківщини – Андрушівщини.
Підсумок великої пошукової роботи – книга Й. В. Лоханського «ПАТРІОТИ. Партизани та підпільники Андрушівщини у боротьбі за визволення України (1941-1944 рр.). З Правдою про Минуле». З усією відповідальністю слід заявити, що своє видання Йосип Володимирович просто вистраждав. Разом зі своїми помічниками, учнями-слідопитами першої школи, він десятиріччями по крупині збирав інформацію про партизанів і підпільників краю у період німецької окупації, відобразив їхню героїчну боротьбу у створеному ним шкільному музеї бойової і трудової слави, що діяв при школі, підготував про них і опублікував у «Новинах Андрушівщини» майже три десятки заміток. Та низький уклін я посилаю йому не стільки за саму книгу, скільки за священну пам’ять про простих і скромних земляків, які в роки лихоліття стали справжніми патріотами, відважними героями, сміливими народними месниками, прикладом беззавітної любові до своєї рідної Вітчизни, свого народу, рідного краю.
Сьогодні читачам дуже важко уявити, як у смертельно страшні роки окупації країни фашистськими нелюдами, коли на кожному кроці чатували арешти, тортури і розстріли ні в чому не винних людей, молоді хлопці і дівчата за власним бажанням, за покликом серця ставали на шлях протесту і боротьби з окупантами, організовувалися в підпільні групи і партизанські загони, свідомо йшли на муки і страждання, а нерідко і на вірну смерть. Хіба це не мужність, не героїзм, не істинний патріотизм?! Й. В. Лоханський, дотримуючись історичної правди, описав подвиги цих здебільшого молодих героїв, їх вчинки, подвиги, почуття.
Мені особливо приємно читати про героїв книги, яких я особисто знав, з якими спілкувався і співпрацював. Це не тільки відважний месник, а й чудовий керівник районної міжколгоспної будівельної організації Ярослав Лялюшко. Це славнозвісний лікар Микола Скачинський, високопорядний, завжди шляхетний директор Крилівської школи Павло Дубровський. Це командир молодіжно-диверсійнї групи Іван Богорад та її комісар Антон Зелінський. Вони часто бували в районі на різноманітних заходах. А на 30-річчя Великої Перемоги разом з ними я відвідав їхню відому партизанську землянку в лісі на Галах, що збереглася з бойових часів. Вони були почесними гостями святкового обіду керівників підприємств і організацій райцентру, що проходив у Павелківському лісі (хоч такі зібрання на той час заборонялися).
На завершення відзначу, що книга Й. В. Лоханського є важливим і об’єктивним джерелом інформації про Велику Вітчизняну війну, партизанський рух та підпілля на нашій рідній Андрушівщині, про історію взагалі, яка нерідко паплюжиться недобросовісними авторами. Видання вкрай необхідне нашій молоді, вчителям. Доцільно, щоб воно було в кожній школі, бібліотеці міста і району.

Профорієнтація учнів випускних класів

Кажуть, що вибір професії – це друге народження людини. Від того, наскільки вірно ви оберете свій життєвий шлях, залежить, яке місце в суспільстві ви будете займати. Своє майбутнє ми визначаємо задовго до останнього шкільного дзвінка. Радимося з батьками, вчителями, знайомими, сперечаємося з друзями. Вивчаємо довідники, намагаємося все врахувати, дізнатися якомога більше про майбутню професію.
Але звідкіля беруться ті молоді люди, для яких обрана професія стає не цікавою і тимчасовою?
З метою допомогти учням випускних класів Зарубинецької ЗОШ І-ІІІ ст.. зорієнтуватися у світі професій та зробити свій вибір, фахівцем з соціальної роботи був проведений виховний захід на тему: «Орієнтир у світі професій».
Діти випускних класів мали змогу ознайомитися з типами професій, їх класифікацією,основними видами діяльності. Діти отримали поради, як їм уникнути типових помилок, що виникають під час вибору професії, дізналися про можливі шляхи професійного навчання.

Права дитини в Україні

З метою попередження порушення прав дітей в рамках проведення дня спільних дій в інтересах дітей, у с. Стара Котельня фахівцем з соціальної роботи Андрушівського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Беккер Аліною Володимирівною проводився тренінг на тему: «Діти мають захищати свої права» в Старокотельнянській гімназії 8-9 класів та у Волосівській ЗОШ I-II ступенів у 9 класі.
Найменші громадяни мають права, які держава у своїй Конституції зобов’язалася виконувати. Оцінка ситуації у сфері захисту прав дитини в Україні постійно здійснюється державними структурами. Україна повинна також звітувати перед світовою спільнотою про те, як вона забезпечує права своїх громадян: 15 травня 2003 року наша країна підписала Конвенції ООН про права дитини. Цей міжнародний документ містить всеосяжний комплекс міжнародних правових стандартів щодо захисту і забезпечення належних умов для виховання дітей. Кожна держава, яка підписала цю Конвенцію, зобов’язана підготувати національний звіт щодо становища дітей у своїх країнах, використовуючи однакові індикатори. Крім того, відповідні дані надають недержавні організації національного та регіонального рівнів для того, щоб можна було об’єктивно оцінити виконання прав дитини у конкретній країні.
Основною метою тренінгу було допомогти учням з’ясувати, як діти мають захищати свої права. Під час тренінгу діти дізнались, які умови необхідні для захисту прав дитини та яке міжнародне й українське законодавство спрямоване на захист прав дитини.
Так, щоб захищати свої права – треба їх знати і вміти використовувати і відстоювати у повсякденному житті. Діти згадали, які існують права, розбираючи ситуації, показали шляхи вирішення проблем, коли права порушуються, і застосували свої знання, створюючи віртуальну цивілізацію. Сподіваюся, що отримані знання учням знадобляться, щоб вміти захистити свої права і права своїх друзів у різних життєвих ситуаціях.

День передплатника

Мільйони українців отримують газети та журнали за передплатою. І не секрет, що саме передплата — це той зв’язок між редакціями та багатьма читачами, який не можуть дати кіоски преси та газетні розкладки. Адже в каталозі передплат нараховується понад 3000 періодичних видань на будь-який смак. Та й отримувати улюблені видання за передплатою значно зручніше. У рамках проведення передплатної кампанії у м. Андрушівка проходив День передплатника. Для мешканців міста підготували вікторини, лотереї та пільгову передплату на обласні видання.
На зустріч з читачами прийшли журналісти і редактори видань.

Вшанували пам’ять жертв голодомору

Минулої п’ятниці керівники району і міста, представники трудових колективів і громадськості поклали квіти до Хреста пам’яті жертвам голодомору в Андрушівці. Голова районної державної адміністрації Б.В. Мазур, голова районної ради О.В. Мельник, міський голова В.І. Бойко, всі присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять померлих від голоду. Такі заходи відбулися у школах, трудових колективах району. 24 листопада о 16 годині жителі району в своїх оселях запалювали
Свічки пам’яті в знак жалоби за жертвами голоду.

Святе Джерело

25 листопада 2012 року архієпископ Житомирський і Новоград-Волинський Владика Никодим освятив Святе Джерело в урочищі Загуйва, яке в народі називають просто Криничкою. На священе дійство прибули голова районної державної адміністрації Борис Валентинович Мазур та голова районної ради Олександр Вадимович Мельник. Владика Никодим подякував людям, представникам влади, спонсорам, які облагородили Святе Джерело, освятив його і першим напився води із цілющої Кринички. З під землі скраю лісу струмить вода. Уся вода – свята і сильна, а із Святого Джерела вона особливо цілюща.

Покладання квітів до пам’ятного знаку жертвам голодомору

25 листопада 2011 року голова районної ради О.В. Мельник та перший заступник голови районної державної адміністрації О.А. Борисов поклали квіти до пам’ятного знаку жертвам голодомору 1932 -1933 років та вшанували пам’ять загиблих.

Відкриття пам’ятного знаку

25 листопада 2011 року відбулося відкриття пам’ятного знаку на честь 80 –річчя заснування районної газети «Новини Андрушівщини». В урочистому мітингу взяли участь голова районної ради О.В. Мельник, перший заступник голови райдержадміністрації О.А. Борисов, міський голова В.І. Бойко, меценат та автор памятного знаку Є.Я. Гринишин.

Post Navigation