Андрушівка Інфо

Інформаційний сайт про м.Андрушівка (Житомирська область)

Archive for the month “Лютий, 2009”

Медпрацівник за покликанням Валентина Леонідівна Кожем’якіна

Валентина Леонідівна Кожем’якіна – медпрацівник за покликанням. Коли у жінки запитують про її трудовий стаж, вона з гордістю каже, що в неї його 68 років.
Це не помилка: Валентині Леонідівні – медсестрі протитуберкульозного кабінету, кожен відпрацьований рік, згідно коефіцієнту, в заліку подвоюється.
Вона любить свою далеко не просту роботу, віддається їй сповна, безвідмовна у виконанні службових обов’язків. Ось так у взаєморозумінні вже тривалий час В. Л. Кожем’якіна працює поруч з лікарем-фтизіатром Г. В. Толкач.

Новини Андрушівщини

Advertisements

Про укладення колективних договорів

У Законах України «Про оплату праці» та «Про охорону праці» є пряме визначення обов’язковості закріплення певних положень у колективному договорі. Як це узгоджується з принципом добровільності укладення колективного договору?
В. І. Поліщук. м. Андрушівка.

Відповідь. Міжнародними нормами, зокрема Конвенцією МОП № 98 (ст.4), Рекомендацією МОП № 91 (р.11.п.2.1), Європейською соціальною хартією (переглянутою, ст.6) передбачено укладення угод на добровільних засадах, а під Колективним договором «розуміють усяку письмову угоду щодо умов праці та найму, яка укладається, з одного боку, між роботодавцем, групою роботодавців або однією чи кількома організаціями роботодавців та, з другого боку, однією чи кількома представницькими організаціями працівників, належним чином обраними і уповноваженими згідно із законодавством країни».
Положення Закону України «Про колективні договори і угоди», яке визначає правові засади розроблення, укладення та виконання колективних договорів і угод, не порушує названих міжнародних норм.
Під час вирішення питання щодо доцільності укладання колективного договору слід ураховувати, що лише достатньо повний і змістовний колективний договір може забезпечити стійкі відносини між працівниками і роботодавцями, чітко визначаючи права та обов’язки сторін, стати надійним правовим підґрунтям для створення належних умов праці, в тому числі й охорони та оплати праці. У колективному договорі можна врахувати особливості діяльності певного підприємства, використати його можливості і ресурси в інтересах працівників для розвитку виробництва.
Потребу укладення колективного договору обумовлено також тим, що до нього має бути включено нормативні положення, якщо в актах законодавства є пряме визначення обов’язковості закріплення цих положень у колективному договорі. Так, приміром, подібні вимоги є в законах України «Про охорону праці», «Про оплату праці», «Про відпустки», інших актах законодавства.
Відповідальність юридичної особи, власника або уповноваженого ним органу за неукладення колективного договору (наприклад, коли не було ініціативи з боку жодної із зазначених вище сторін), то вона чинним законодавством не передбачена.
Але на осіб, які представляють власника або уповноважений ним орган чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи і ухиляються від участі в переговорах щодо укладення (зміни, доповнення) колдоговору, або навмисно порушили строк (не розпочали переговори протягом 7 днів після отримання письмового повідомлення від іншої сторони про початок переговорів), або не забезпечили роботу відповідної комісії у визначені сторонами строки, накладається штраф до 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і вони несуть також дисциплінарну відповідальність аж до звільнення з посади. Це передбачено ст. 17 Закону України «Про колективні договори і угоди», а ст. 18 цього ж закону передбачено, що зазначені вище особи, з вини яких порушено чи не виконано зобов’язання щодо колдоговору, притягуються судом до адмінвідповідальності у вигляді штрафу у розмірі до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян згідно з порядком, визначеним Кодексом України про адмінпорушення. Вони також несуть дисциплінарну відповідальність аж до звільнення з посади.
Згідно з пунктом 9 ст. 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі або організації приймає рішення про вимогу до роботодавця розірвати трудовий договір (контракт) з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує цей закон, законодавство про працю, ухиляється від участі у переговорах щодо укладення (змін, доповнень) колдоговору, не виконує зобов’язань за колективним договором, допускає інші порушення законодавства про колективні договори.
Звільнення в такому разі проводиться за ст. 45 КЗпП України.
Якщо власник (уповноважений ним орган) або сам керівник підприємства не згоден з такою вимогою виборного профоргану, він оскаржує дане рішення до суду у 2-тижневий строк з дня отримання рішення. Подання скарги призупиняє процес звільнення до винесення рішення судом.
Якщо рішення профоргану не виконано і не оскаржено, то виборний орган первинної профорганізації у цей же строк може оскаржити до суду дії (бездіяльність) посадових осіб органів, до компетенції яких належить застосування ст.45 КЗпП України.
Слід зважити на те, що працівник є головним потенціалом підприємства, його сутністю й основним багатством. Від того, який психологічний клімат у колективі, наскільки працівники почувають себе соціально захищеними, як буде проходити процес відтворення робочої сили і в подальшому задіяно цей трудовий потенціал, суттєво залежить успіх підприємства в конкурентній боротьбі. Це пов’язано з тим, що кожне конкретне підприємство має свої ресурсні можливості для підвищення рівня оплати праці, матеріального стимулювання якісної і продуктивної праці, встановлення доплат і надбавок працівникам до тарифних ставок, посадових окладів понад рівень, визначений законодавством України, Генеральною і галузевими, регіональною та територіальною угодами. Тому колективний договір є можливістю для реалізації цих вкладень.
Консультації з питань несвоєчасної виплати, погашення заборгованості із заробітної плати, соціально-трудових відносин можете отримати по прямій телефонній «гарячій лінії»:
47-47-19 – Бойм Світлана Миколаївна – заступник начальника управління – начальник відділу соціально-трудових відносин, зайнятості населення та політики оплати праці головного управління праці ОДА;
За телефоном 2-11-34 ви можете спілкуватися зі мною.

Володимир Кондратюк,
начальник відділу з питань праці та організаційно-кадрової роботи управління праці та соціального захисту населення
Новини Андрушівщини

Біду здолаємо разом

Діяльність районної організації Товариства Червоного Хреста ґрунтується на засадах людяності, доброти й милосердя. Це чи не найпрекрасніші людські якості особливо зараз, коли стосунки між людьми, на жаль, дуже часто стають «ринковими», тобто прагматичними. Сьогодні, як ніколи, суспільство потребує милосердя, любові й людського тепла, бо в ньому все більше стає самотніх людей, дітей-сиріт, дітей-інвалідів, хворих на туберкульоз, СНІД.
Природні катаклізми, війни та збройні конфлікти в різних точках планети, відголоски яких сягають і української землі, а також епідемії підступних хвороб приносять людям багато болю, горя й сліз.
Районна організація Товариства Червоного Хреста докладає немало зусиль, щоб зменшити біль та страждання людей, підтримати їх у скрутну хвилину Так, у минулому році була зібрана гуманітарна допомога продуктами харчування, одягом, коштами на суму 11 тис. 389 грн., яку роздали понад 150 малозабезпеченим громадянам району.
При потребі вони мають можливість користуватися послугами медико-соціальної кімнати – зробити масаж, перев’язку, необхідні ін’єкції, виміряти тиск.
У нас є пункт прокату медичного інвентаря, та, на жаль, через фінансову скруту не маємо змоги задовольнити потреби всіх, хто звертається.
Ми проводили ряд благодійних акцій: до 90-річчя Товариства Червоного Хреста, Міжнародного дня боротьби з туберкульозом та СНІДом, Міжнародного дня інвалідів, а також на Різдвяні свята. Вшановуємо також воїнів-афганців, ветеранів Великої Вітчизняної війни, безоплатних донорів.
Районна організація Червоного Хреста тісно співпрацює з місцевими органами влади, громадськими організаціями, відповідними управліннями та відділами райдержадміністрації, підтримує тісні зв’язки з учнями Гальчинської ЗОШ І-ІІІ ст., школярі якої вирощують лікарські рослин і передають нам.
Хоча б частково вирішити проблеми, пов’язані зі здоров’ям, утамувати чужий біль намагаються і працівники нашої патронажної служби, в полі зору яких перебуває понад 250 підопічних.
Але через брак коштів районна організація Товариства Червоного Хреста не може втілити в життя чимало добрих намірів. Ми щиро вдячні за постійну підтримку благодійникам – приватним підприємцям В. Є. Гринишину, С. В. Маліновському, В. В. Дущенко, Д. В. Ткаченку, пастору Андрушівської Помісної церкви Заповіту Ісуса Христа В. О. Добровольському, директору ПОСП «Надія» В. І. Семенюку.
Не стоять осторонь наших проблем і голова райдержадміністрації К. І. Курсон, голова районної ради В. Б. Шпаківський, заступник голови райдержадміністрації В. І. Горкун, керівник апарату райдержадміністрації С. А. Казмірчук, заступник голови районної ради О. В. Мельник.
Районна організація Червоного Хреста працює в тісному контакті з районною радою ветеранів, відділами у справах сім’ї, молоді та спорту, культури, освіти райдержадміністрації, службою у справах дітей, центральною районною лікарнею, центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, управлінням соціального захисту населення, редакцією райгазети.
Зрозуміло, що виконання наших статутних завдань та гуманітарних програм залежить від бюджету Товариства. Наповнює його організація за рахунок благодійних внесків та добровільних пожертвувань.
Тому ми щиро вдячні усім керівникам підприємств, установ, організацій, окремим громадянам, спонсорам, волонтерам Червоного Хреста, міському голові М. Г. Сушку, сільським головам, особливо О. Л. Франчук з Лебединець, котра вже реалізувала марки за 2009 рік, В. В. Ящуку з Любимівки за людяність і розуміння, підтримку, за те, що сіють зерна доброти, любові до ближнього.

Людмила Кравчук,
голова районної організації Товариства Червоного Хреста
Новини Андрушівщини

Подарували вогник надії

Діти народжуються на світ для радості. Але часом природа обділяє їх найціннішим – здоров’ям. І тоді горе оселяється в родинах, гнітить батьківські серця, їм здається, що вони залишилися наодинці зі своєю бідою. Але світ, як кажуть, не без добрих людей. Є такі, для яких добро й милосердя стали життєвою потребою – це адвентистське агентство допомоги та розвитку в Україні, яке очолює В. П. Гануліч. Його представники обігріли увагою, теплом своїх сердець дітей-інвалідів, котрі проживають в Червоному, Крилівці, Малих та Великих Мошківцях, більшість яких входить до Червоненської організації молодих людей з функціональними обмеженнями «Повір у себе».
Гості завітали до діток не з порожніми руками – вручили їм подарунки, в яких був одяг, іграшки, навіть мобільні телефони. Звісно, батьки були вдячні, що з ними розділили їх біль і проблеми, а в діток промінчики радості засвітилися в очах, бо ніхто їм не дарував ще таких подарунків, а головне – в їх сердечках зародилися іскорки надії і любові до життя. Додавало впевненості й те, що їхньою долею цікавляться, вони можуть розраховувати на підтримку. А тому тепло й зворушливо посміхалися діти і пастору церкви адвентистів сьомого дня м. Андрушівка В. А. Горянському, спеціалісту відділу в справах сім’ї молоді та спорту райдержадміністрації Н. О. Пінчуковій, керівнику Червоненської філії центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді О. В. Чепурній, голові Червоненської організації молодих людей з функціональними обмеженнями «Повір у себе» Ю. В. Нагребельній, коли ті вручали їм подарунки.
А батьки дякували цим людям за високу гуманність, доброту й милосердя та зичили їм світлої долі.

За дорученням батьків
Василь Гребенюк
Новини Андрушівщини

Свято краси

Все мудре, світле й чисте – від учителя. Краплину за краплиною переливає він свою творчість в учнів, щоб стали вони особистостями, щоб залишили після себе гарний слід на землі.
Багато наших здібних і талановитих учнів стали студентами вузів, прекрасними фахівцями. Ми, вчителі, радіємо кожній зустрічі з ними. А нещодавно все село було свідком цікавої події – у школі відбулася демонстрація моди. Організувала це свято краси для учнів і жителів села студентка II курсу Міжнародного інституту моди і дизайну при Київській академії перукарських мистецтв Ірина Довбня (на фото в центрі). Створені Іринкою костюми (взуття, головні убори, прикраси, макіяж) дуже пасували дівчаткам 6-9 класів, які із задоволенням їх демонстрували, відчуваючи себе моделями. Кожен костюм – це частинка душі дівчини, яка його пошила. Ірина навчила дівчаток рухатися під музику і манерою поведінки розкривати характер кожного костюма. А назви їх говорили про себе: “Літній ранок” (Давидюк Наталя), “Нічна фантазія” (Тичина Юля), “Влада меча” (Назарчук Юля), ”Перевтілення“ (Яценко Наташа), “Темна леді” (Лівандовська Оля), ”Легке безумство” (Макарчук Аліна), театральний костюм продемонструвала Іванова Яна, а сучасний побутовий – Опанасюк Оксана. Крім показу мод, дівчатка підготували мюзикл “Світло і пітьма”, а ведучими свята були Карпуша Юля та Гродецька Віка.
Ми, педагоги, віримо, що в майбутньому Іра стане відомим дизайнером. Хай Божа іскра, яка є в цій дитині, розгориться яскравим полум’ям.

Валентина Герасимчук,
вчителька Мостівської ЗОШ І-ІІ ст.
Новини Андрушівщини

Його ім’я пов’язане з Андрушівкою

21 січня в Житомирі в обласній науковій бібліотеці ім. О.Ольжича проходила Всеукраїнська науково-краєзнавча конференція „Україна від епохи УНР до початку ХХІ ст.”, присвячена 125-річчю від дня народження І. А. Фещенка-Чопівського. Учені й краєзнавці з Києва і багатьох областей України на пленарному засіданні виступили з дослідженнями життєвого шляху Івана Адріяновича, визвольних подій за незалежну Україну. Великий інтерес викликали доповіді краєзнавців у роботі секцій „Краєзнавчі студії Великої Волині” й „Постаті Великої Волині”.
Доля розпорядилася так, що одна із сторінок життя І. Фещенка-Чопівського пов’язана з Андрушівкою. Тому розповім про найбільш важливі віхи життя видатного сина України.

20 січня 1884 року в Чуднові у начальника поштової контори Адріяна Андрійовича та його дружини Марії Михайлівни Фещенків-Чопівських народився другий син – Іван. Закінчивши двокласну народну школу, він у серпні 1893 року вступив до Житомирської класичної гімназії. У лютому 1901 року в родину прийшло горе: від туберкульозу помер батько. Щоб підтримати матір і молодшу сестру, ученицю Маріїнської гімназії, Іван став підробляти репетиторством. Цим заробітком він оплачував і своє навчання.
У 1903 році, після успішного закінчення гімназії, Фещенко-Чопівський здає іспити до Київського політехнічного інституту, обравши хімічний факультет, щоб вивчитися на технолога-цукроварника. У своїх спогадах він пізніше напише, що на вибір професії вплинув „загальний інтерес до упромисловлення країни, крик моди”.
Події 1905 року призвели до закриття інституту, і Фещенко-Чопівський приїжджає на практику до Андрушівської цукроварні, однієї з найстаріших на Україні, що належала Терещенкам. „Цей промисловий об’єкт, – згадував він, – творив підставу економіки цієї спокійної і мальовничої волинської околиці зі старовинною українською культурою. Зрозуміло, що нові обставини не залишилися без впливу на зацікавлення й світогляд молодого адепта технічних наук; а головне вони доповнили знання природничих наук, виробили інтуїцію, загострили вразливість, відкрили очі на азарт у боротьбі з силами природи”.
Практика стала не лише виробничою, а й політичною. Саме в Андрушівці столичний студент вперше прилучився до політичної боротьби революційних подій 1905 року: „радикально настроєне громадянство метушилося: по містах відбувалися мітинги, виносилися радикальні постанови”. На цукроварні Іван з інженером-хіміком підготували і провели збори службовців і околичних економій. Для цього Фещенко-Чопівський підготував п’ять промов, з якими виступив на зборах. Сам Іван Адріянович підсумовує спогади про цю діяльність так: „Аби я довше затримався б у малій Андрушівці, де кожний, навіть найслабший „активіст” був на обліку у місцевої жандармерії, довелось би дорого заплатити за молодечі свої пошуки”.
Весною 1906 року політехнічний інститут відновив свою роботу, і щасливий випадок змінив долю юнака. Під час студентської екскурсії до сталеварень Придніпров’я він захопився величчю металургійного процесу, залишив хімію і з великим ентузіазмом присвячує подальші свої інтереси металургії. Його покликання підтримав відомий металург-винахідник професор В. Іжевський. Наукові відрядження до Бельгії, Німеччини й Англії стали відправними у його науковій кар’єрі. На Всеросійському з’їзді металургів у Петербурзі молодий вчений робить доповідь, яка привернула увагу фахових урядових кіл. Його наукові інтереси пов’язані з цементацією заліза, що в майбутньому принесе Фещенку-Чопівському міжнародне визнання.
Перша світова війна застала ученого в Німеччині, де він проходив стажування з метою підготовки до професорського звання. Повернувшись до Києва, Іван Адріянович займається викладацькою і науковою роботою в Київському політехнічному інституті.
У 1917 році І.Фещенко-Чопівський – голова Київської губернської ради – увійшов до Центральної Ради. Завдяки діловитості та економіко-господарчим знанням він невдовзі був призначений керівником промислового департаменту Генерального секретаріату промисловості й торгівлі. На особисте прохання М. С. Грушевського готує дослідження про природні багатства та господарчі можливості України. У 1919 році побачила світ його наукова двотомна праця „Природні багатства України”.
10 березня 1918 року Рада Народних Міністрів УНР запросила Івана Адріяновича обійняти посаду народного міністра промисловості, а вже через два дні він подає проекти законів на затвердження.
У квітні 1918 року в результаті перевороту, очолюваного гетьманом Скоропадським, Фещенко-Чопівський був заарештований і 17 днів перебував у в’язниці. Потім під час поїздок Україною збирає статистичні, економічні й економіко-географічні матеріали, які згодом прислужилися вченому для написання першої україномовної двотомної „Економічної географії для середніх шкіл”, а також праці „Цукрова промисловість України”.
В уряді В. Винниченка Фещенко-Чопівський отримує портфель міністра народного господарства. Він активно виступає за розрив України з Росією і проголошення незалежної УНР.
З квітня 1919 року він – заступник посла та радник з господарчих питань Української дипломатичної місії в Румунії. Та незалежною Україна не стала.

Іван Савицький,
заступник директора Городківської ЗОШ І-ІІІ ст.
Новини Андрушівщини

Патріотами не народжуються

В Городківській ЗОШ І-ІІІ ст. пройшло ток-шоу “Я так думаю” на тему “Як ти розумієш поняття “патріот”?”

“27 грудня 1979 року були введені десантні війська Радянського Союзу в Афганістан, а 15 лютого 1989 року, ступаючи із сином по мосту через Амудар’ю, генерал Громов символізував цим переходом закінчення для радянських військових афганської війни. 10 років! Чи не забагато? Дорогою ціною розплачувалися наші юнаки за все. А ціною було – життя”, – схвильовано розповідав Сергій Євгенович Ткачук, колишній воїн-афганець, вчитель нашої школи, який був шанованим гостем цього заходу.
Він називав друзів-побратимів, які загинули в Афгані, померли від ран вже після закінчення там війни. Хвилиною мовчання вшанували учні пам’ять нашого випускника – Станіслава Томчука, який повернувся додому в чорній цинковій домовині, і всіх, хто поліг на полі бою.
Воїни-афганці… Хто вони? Тепер ми називаємо цю війну помилковою… Учні сперечалися, відстовали свою точку зору, але з повагою називали Сергія Євгеновича та його побратимів героями, воїнами-миротворцями, ветеранами, котрі здійснили подвиг – вчинок, який вимагає подолання труднощів, граничного напруження волі і сил, а за своїми наслідками має надзвичайно важливе значення.
Патріотами не народжуються. Ними стають в процесі виховання, становлення особистості.

Галина Щербакова,
педагог-організатор
Новини Андрушівщини

Розвиток тваринництва району у 2008 році

2008 рік став стабілізуючим у тваринницькій галузі району.

Минулорічні показники по поголів’ю худоби, виробництву та реалізації тваринницької продукції майже не відрізняються від показників 2007 року. Але є й позитивні напрацювання у розвитку галузі.
Незважаючи на те, що три сільськогосподарські підприємства ліквідували молочно-товарні ферми (СТОВ “Українська Агропромислова група” с. Старосілля, де утримувалося у 2007 році близько 200 голів ВРХ, ВАТ “Андрушівське” та СТОВ СП “Спіка”, де нараховувалося відповідно 90 та 600 голів великої рогатої худоби), в цілому по району вдалося утримати майже на рівні минулорічного поголів’я ВРХ і наростити корів молочного напрямку продуктивності на 81 голову.
Завдяки державній фінансовій підтримці, яка надавалася у 2008 році за приріст поголів’я корів молочного та м’ясного напрямку продуктивності, у семи господарствах збільшилося загальне поголів’я корів на 315 одиниць. П’ять господарств отримали по даній постанові близько 900 тисяч гривень спеціальної дотації.
Для покращення генетичного потенціалу великої рогатої худоби у СФГ “Шателюк” с. Волосів створений та пройшов державну атестацію і реєстрацію племінний репродуктор по розведенню Української чорно-рябої породи ВРХ молочного напрямку продуктивності, який в недалекому майбутньому зможе реалізовувати нетелі та племінний молодняк для поповнення основного стада корів в господарствах району.
В районі впроваджуються інвестиційні проекти для розвитку тваринницької галузі.
В даний час проводиться реконструкція Котівського відгодівельного комплексу, де у 90-х роках проводилася відгодівля великої рогатої худоби. На сьогодні цей об’єкт перепрофільовується у свинокомплекс, де планується утримувати понад 20 тисяч свиней.
Слід відмітити, що стабільний розвиток тваринницької галузі забезпечується завдяки наполегливості і вмінню господарювати більшості наших керівників сільськогосподарських підприємств. Найкращі із них це: Срібний Борис Романович із СТОВ “Старокотельнянське”, головний зоотехнік цього ж господарства Ружицький Олександр Теофанович; Клименко Володимир Борисович із СТОВ “Добробут” с. Волиця; Юянець Петро Володимирович із СТОВ “Хлібороб” с. Степок; Шателюк Іван Іванович із СФГ “Шателюк” с. Волосів.
У цих господарствах стабільно утримується значна кількість великої рогатої худоби, в тому числі молочне стадо, розвивається свинарська галузь.
Значний вклад у розвиток тваринництва вносять рядові працівники, які своєю напруженою, наполегливою і нелегкою працею, сумлінним ставленням до роботи щоденно примножують здобутки господарств. Це доярки Миронюк Г. А, Ткачук К. А., свинарка Аврамець Н. А., телятниці Ревчук В. П. та Моргун Н. А. із СТОВ “Старокотельнянське”, доярка Васільєва Р. М. із СФГ ”Шателюк”, доярка Шпакович В. С. із СТОВ “Добробут”, доярки Юрчук С. О., Мисник Т. А., телятниці Гебрич В. О. і Оселедчук В. Ф. із СТОВ “Хлібороб” та багато інших трудівників ферм. Низький уклін їм за сумлінну працю.

Віталій Весельський,
начальник відділу організації виробництва, переробки та маркетингу сільськогосподарської продукції управління АПР
Новини Андрушівщини

Ветеран про ветеранів

Фронтовики Великої Вітчизняної війни, війни в Афганістані, учасники бойових дій на територіях інших держав єдині в тому, що пізнали всі страхіття людського кровопролиття.
Хоча це були різні війни за своїм характером, змістом і масштабами бойових дій, але нас об’єднує самопожертва і воїнське братство.
З батьківською любов’ю і увагою ми, сивочолі ветерани, сприймаємо радість і біль, які пов’язані з війною в Афганістані. Ми разом з воїнами-афганцями сумуємо і віддаємо данину поваги загиблим нашим землякам, вічна їм пам’ять.
Нам, ветеранам двох бойових поколінь, потрібно донести до свідомості людей, а особливо підростаючого покоління, правду про те, що пролита кров наших воїнів у боротьбі з фашизмом, на афганській землі та в інших “гарячих” точках планети – це плата за мир на землі і незалежність нашої держави.
Слава і низький уклін кожному, хто з честю вистояв у ті страшні роки війни, а у непростий нинішній час знаходить сили, щоб працювати, любити, виховувати дітей і внуків.
На нас, учасників Великої Вітчизняної війни, війни в Афганістані та учасників бойових дій на територіях інших держав покладено велику відповідальність, бо ми – жива пам’ять, історія нашої держави. І ми повинні робити все, щоб наші діти, внуки і правнуки виростали справжніми українцями.

Михайло Семенов,
ветеран війни, полковник у відставці
Новини Андрушівщини

Шановні воїни-інтернаціоналісти!

Вітаємо Вас з Днем вшанування учасників бойових дій на територіях інших держав, 20-ю річницею виведення радянських військ з Афганістану (15.02.2009 р.), Днем Захисника Вітчизни (23.02.2009 р.), зичимо міцного здоров’я, усіх гараздів у вашому житті.

Василь Шикір,
голова районної спілки воїнів-інтернаціоналістів
Новини Андрушівщини

безкоштовні оголошення знайомства рекламне оголошення оголошення купівля в Андрушівці дошка безкоштовних оголошень дати безкоштовне оголошення Андрушівка

Post Navigation